Лапа ведмедя

Для всіх представників виду ведмедів характерна клишоногість. Це відбувається через те, що тварина перевалюється з передніх лап на задні, а так само злегка розгортає стопи при ходьбі всередину. Тому і створюється відчуття деякої незграбності.

Як використовували лапу ведмедя в давнину?

У стародавні часи різні частини тіла хижака, підкореного на полюванні, вважали талісманом. Величезний вплив приписували декільком ведмежим елементам: кігті, хвіст, лапа-ведмідь. Все це застосовувалося не тільки в білій (а також в чорної) магії, але і вважалося відмінними оберегами будинку.

Адже якщо мисливець уцілів в сутичці в нерівній боротьбі, то здатний принести в будинок не тільки здобич, а й зберегти своє сімейне вогнище від ворожого нападу.

Ще було прийнято ворожити, використовуючи при цьому кігті тварини, а так само використовувати лапу або муляж для зміцнення родових зв`язків. Особливо з уже померлими предками. Найпочеснішим вважалося розміщення муляжу поруч з фотографіями або портретами найстаріших представників сімейного роду.

Історія застосування оберега у слов`ян

Для представників слов`янської народності найактуальнішим вважалося використовувати амулет (якими були лапа-ведмідь) для оберегів домашньої худоби від нападів хижаків: вовків, лисиць, ведмедів і навіть простих дворових собак. Вважалося, що необхідно розміщувати захисний оберіг в хліві безпосередньо над входом.

А найсильніше значення надавалося голові вбитої тварини. Її розміщення в стайні, а також обкурювання будинку та прилеглих будівель розпаленої ведмежою шерстю було здатне принести достаток в будинок, великий приплід для домашньої худоби, а також захистити весь двір від неприємностей, пожеж, руйнувань, смерті. Це вважалося одним з найсильніших ритуалів.