Турецька ангора: догляд за вихованцем

Всупереч поширеній думці, що зміст пухнастих кішок в домашніх умовах досить проблематично, турецька ангора практично не доставляє ніяких турбот, а догляд за нею зовсім не складний. Головним чином, це пояснюється тим фактом, що у представників цієї породи практично повністю відсутня підшерсток.

Шерсть турецької ангори не схильна до заплутування і утворення ковтунів, однак, кілька разів на тиждень її слід розчісувати, що допомагає усунення старих відмерлих волосків і швидкого зростання нових. У період линьки процедуру розчісування слід проводити кілька частіше, - в іншому випадку вся одяг і килими будуть відзначені білими мітками.

За кішками породи турецька ангора догляд полегшується ще й за рахунок того, що вони мають одну унікальну особливість - зовсім не бояться води. Правда, незважаючи на цей факт, занадто часто купати їх все-таки не варто, так як це може призвести до зникнення природного захисного шару. Не слід піддаватися бажанню вимити вихованця своїм улюбленим шампунем з яким-небудь чудовим ароматом, - найкраще для цієї мети підійде спеціальний шампунь для кішок, який можна придбати в будь-якому зоомагазині.

Не варто лякатися появи виділень з очей у кішок, оскільки періодично вони бувають у абсолютно здорових тварин. Однак якщо виділення стають надто великими і непрозорими, то це може свідчити про наявність якогось інфекційного захворювання. В такому випадку краще звернутися за консультацією до ветеринара. Також слід пам`ятати, що догляд за домашніми кішками повинен включати регулярне протирання вовни навколо очей за допомогою ватки, змоченою в спеціальному лосьоне.

Турецька ангора є досить міцним і витривалим тваринам з хорошим імунітетом. З специфічних недуг, якими можуть страждати особини даної породи, в першу чергу, варто виділити атаксія - важке захворювання нервово-м`язової системи, при якому порушується координація рухів. Воно є вродженим і в більшості випадків виявляється в перші дні життя кошеня, який згодом підлягає усиплянню. Також турецькі ангори можуть страждати гіпертрофічною кардіоміопатією - передається у спадок захворюванням серцево-судинної системи. У деяких представників цієї породи, особливо з білою вовною, розвинена глухота, хоча в результаті грамотної селекції даний порок вже зустрічається не так часто, як раніше.