Пікс-боб короткошерстий: історія походження

Пікс-боб (PBS) є виникла в з`єднаних Штатах Америки породою кішок, що входить в короткошерстий групу і основну категорію. Рекомендована для одиночного змісту.

Зовнішність Пікс-бобу копіює вигляд невеликих північноамериканських рудих прибережних рисей, які водяться на території США. Цю рись місцеві жителі називають БОБКЕТ, що можна перевести як куцохвоста кішка. Саме цю мету і переслідували селекціонери, коли тільки приступали до створення чергової породи.

Щоб домогтися максимальної схожості з прибережної риссю, вони стали схрещувати звичайних домашніх кішок і диких короткохвостих лісових котів, які в досить великій кількості мешкають в лісах Сполучених Штатів і Канади.

Правда варто відзначити, що селекціонери зовсім не були першопрохідцями на даному терені. Таким схрещуванням вже давним-давно займалися самі кішки без будь-якої допомоги з боку селекціонерів. Тому подібні гібридні тварини, що стали результатом самовільного схрещування, населяли ліси вищезазначених країн ще з тих часів, коли перші білі поселенці привезли з собою кішок.

Власне, саме на таких кішок і натрапила колись заводчиця зі Сполучених Штатів, Керол Енн Бревер. Сталося це в 1985 році, коли в що знаходяться на території штату Вашингтон передгір`ях Каскадних гір нею були знайдені такі гібридні кішки. Найди були доставлені додому, і над ними почалася робота.

Першого ж кошеня, який народився від знайд, Керол Енн назвала Пікс, що в перекладі з англійської можна не дуже точно перекласти як «ельф». Може не дуже вдала назва, якщо врахувати, що як за своїм складанню, так і по забарвленню, кошеня нагадував рись, проте з пісні слів не викинеш, і саме це дивне ім`я стало для майбутньої породи знаковим. Якщо додати до цього імені приставку «боб», що означає «короткий», то стане ясно, що тут є цілком певний відсилання до міфів. Адже не випадково, «короткохвостого ельфа» часто називають кішкою-загадкою з американських легенд, примудряючись знайти згадки про неї навіть в безсмертних творах великого Ернеста Хемінгуея.

Саме кішка Пікс стала родоначальницею Пікс-бобів і тепер, чистокровними можна вважати тільки тих кішок, які відбулися саме від виведеної Керол Енн Бревер кішки Пікс.

Незважаючи на те, що робота над породою почалася ще в 1985 році, статус експериментальної породи Пікс-бобів був привласнений лише десять років потому - в 1994 році.

Правда після цього, справи пішли трохи швидше, і всього через рік така авторитетна організація як TICA визнала Пікс бобу в категорії нових порід.

Ще через три роки відбулося наступне значуще для породи подія - Пікс-боби стали брати участь в чемпіонатах TICA разом зі «старими» породами, які вже давно визнані і користуються великою популярністю в світі. Більш того, Пікс-боби стали одним з пріоритетів TICA і на виставках судяться за стандартом цієї організації.

На жаль, незважаючи на те, що у Франції Пікс-бобів визнали як породу ще в 1995 році, на території Європи вони поширення так і не отримали. Частково це пояснюється тим, що порода була оголошена національним надбанням Америки і, щоб вивезти з країни її представників, доведеться подолати чимало труднощів.

Іншим фактором, який ускладнює вивіз Пікс-бобів за межі їхньої батьківщини, є те, що представники цієї породи вкрай негативно реагують на тривалі переїзди. І нарешті, третій фактор заважає поширенню Пікс бобів на території Європи полягає в тому, що пікс- боби визнані ще не всіма фелинологическими організаціями.

Втім, можна бути впевненими, що це насторожене ставлення до молодої породі, в кінці кінців, буде подолано, і порода, яка вже встигла завоювати серця американських любителів кішок знайде свій шлях і до сердець мешканців Старого Світу.

Дещо складніше доведеться заводчикам, яким ще належить подолати ряд проблем, яким характеризується ця порода. Зокрема висловлювалося невдоволення тим, що Пікс-боби досить агресивні по відношенню до інших своїх побратимів. Саме з огляду на це, цих кішок і не рекомендується утримувати разом з іншими кішками. Та й сусідство з собаками, теж не рекомендується.

Деякі селекціонери, заводчики і просто любителі Пікс-бобів, висловлювали думку, що така поведінка просто-напросто, є унікальною рисою Пікс-бобу, яка так мила серцям любителів цієї породи, яка нагадує їм, що перед ними нащадок диких лісових котів і подобу рисі , а не диванна лежень. Так що питання характеру Пікс бобу є донині дискусійним.

Кілька зрозуміліше справа йде в плані неприязні Пікс-бобу до тривалих переїздів. Над цією межею бажано і справді попрацювати, але справа ця непроста і, на жаль, американські заводчики (а більшість заводчиків, які займаються розведенням Пікс-бобів, проживає саме на території США) не надто зацікавлені роботою над таким.

Що ж стосується російських любителів Пікс-бобів, то ймовірність купити породистого представника цієї породи на території нашої країни практично дорівнює нулю. Навіть на території Європи знайти розплідник займається розведенням Пікс-бобів, неймовірно складно. А домовитися з його власником про покупці кошеняти - ще складніше, оскільки бажаючих придбати маленького піксіка буде набагато більше, ніж самих кошенят. Зрозуміло, це буде пов`язано і з чималими фінансовими витратами. Однак тут нічого не поробиш: приблизно таким же чином починалася історія і інших, тепер уже всім відомих порід.