Респіраторно-сінтіціальний інфекція врх

Респіраторно-сінтіціальний інфекція ВРХ (Заразний кашель, пульмональная емфізема) (bovine respiratory suncytial disease) - контагіозна, гостро протікає хвороба, переважно телят. Вона характеризується лихоманкою і катаральним запаленням слизових оболонок органів дихання, сильним кашлем, втратою апетиту, ураженням легень.

Етіологія: збудником респіраторно-сінтіціальний інфекції є РНК-геномної вірус, що відноситься до сімейства Paramyxoviridae, роду Pneumovirus. РС-вірус має великий поліморфізмом і має розмір від 80 до 450 нм. Частинки надзвичайно поліморфні від округлих кулястих до витягнутих в різному ступені. Структурна особливість, унікальна для респіраторно-сінтіціальний вірусу - спіральна смугастість навколо серцевини на внутрішній поверхні оболонки.

Епізоотологичеськие дані: до респіраторно-сінтіціальний вірусу сприйнятливі різні вікові групи тварин. Однак найбільш часто зустрічаються повідомлення про захворювання молодняка великої рогатої худоби. Так, Х. Е. Хараламбіев з співавтором описали в Болгарії Ензоотія серед телят 30-90-денного віку, викликану респіраторно-сінтіціальним вірусом. У США була зареєстрована епізоотія 1,5-3-місячних телят, в Канаді - 1-8-місячних, в Чехословаччині - захворювання молодняку на відгодівлі від 2 до 9-місячного віку.

Респіраторно-сінтіціальний інфекцією найчастіше захворює велика рогата худоба різних вікових груп. У телят від 1 до 12 міс. зазначена інфекція проявляється з ураженням органів дихання. У дорослих корів хвороба найчастіше протікає безсимптомно, але іноді відзначаються пневмонії і аборти. Крім того, захворювання відзначають у овець, кіз, коней. Експериментально респіраторно-сінтіціальний інфекція відтворена у мавп (шимпанзе, мавпа), тхора, норки, морських свинок, 1-денних мишенят.

Перебіг і симптоми: респіраторно-сінтіціальний вірус викликає у телят в основному риніти, трахеїти, бронхіти, бронхіоліти і інтерстиціальну пневмонію.

Телята заражаються, в основному, в період відлучення. У інфікованої особи в перші дні захворювання спостерігають рідкісний кашель, незначні виділення з носа і втрату апетиту. Потім розвивається гостра алергічна реакція на вірус, що нерідко призводить до загибелі тварини. При хороших умовах утримання тварин скотарі не помічають захворювання і симптомом лиха є раптовий падіж одного або декількох телят-от`емишей.

Симптоми захворювання схожі з спостерігаються при інших вірусних респіраторних інфекціях і проявляються слабкою лихоманкою, утрудненим диханням, кашлем, водянистими виділеннями з носової порожнини, прискореним абдомінальним диханням, кон`юнктивіту. Захворювання триває в середньому 3-5 або 7-10 днів, в деяких випадках - 10-15 днів. Прогноз хвороби, як правило, сприятливий. У більшості випадків захворювання закінчується одужанням тварин без серйозних ускладнень, якщо вони піддавалися лікуванню антибіотиками для попередження вторинної бактеріальної інфекції. Деякі автори повідомили, що при більш тяжкому перебігу захворювання може спостерігатися бронхопневмонія, інтерстиціальна емфізема, набряк легенів. У цих випадках одужання настає протягом місяця або тварина гине.

Встановлено, що спалахів респіраторно-сінтіціальний інфекції у великої рогатої худоби може сприяти наявність стресових факторів. Спалахи хвороби і тяжкість її перебігу залежать від сезонності. За даними А. van Nienwstadt еt al., Спалаху респіраторно-сінтіціальний інфекції серед великої рогатої худоби найчастіше реєструються в осінньо-зимовий або зимово-осінній період.

Американські фахівці розрізняють дві стадії хвороби: першу - первинне інфікування в пасовищний період, яке проявляється слабкими клінічними симптомами і нерідко залишається незамеченним- і другу, яку реєструють зазвичай в період відлучення телят.

Інкубаційний період при респіраторно-сінтіціальний інфекції телят триває близько 48 годин. У господарствах захворювання 4-12-місячних телят виникає зазвичай раптово, протягом 2-3 днів досягає максимального розвитку і також швидко, через 3-5 днів, загасає. Захворюваність на рівні 62-100%, смертність - 5-10%.

Діагноз ставлять комплексно на підставі клініко-епізоотологічних даних, патологоанатомічних змін і лабораторних досліджень Лабораторна діагностика на респіраторно-сінтіціальний інфекцію включає в себе проведення наступних досліджень: виявлення специфічного антигену з біологічного матеріалу з використанням імуноферментного аналізу (ІФА) або иммунофлуоресценции (МФА), виділення вірусу на культурі клітин і його ідентифікація в реакціях нейтралізації (РН) і гальмування непрямої гемаглютинації (РТНГА). Сюди ж входить реакція зв`язування комплементу (РСК), імуноферментний аналіз (ІФА), а також ретроспективна діагностика за допомогою реакції непрямої гемаглютинації (РНГА), імуноферментного аналізу (ІФА), нейтралізації (РН), зв`язування комплементу (РСК).

Диференціальний діагноз: респіраторно-сінтіціальний інфекцію диференціюють від інфекційного ринотрахеїту, вірусної діареї, парагрипу-3, аденовірусної інфекції, хламідіозу, пастерельозу.

Лікування: для лікування використовують гіперімунні сироватки і сироватки реконвалесцентів, в яких є антитіла до РС-вірусу одночасно з антибактеріальними і імуностимулюючими препаратами. Застосовують також симптоматичні методи лікування.

Профілактика та заходи боротьби: для специфічної профілактики використовують живі та інактивовані моно- і асоційовані вакцини, гіперімунні сироватки. Для ліквідації захворювання використовують загальні протиепізоотичні заходи - обмеження руху худоби, дезінфекція, карантинування хворих тварин.