Мерін

Відео: Проект "мерен" W220 S500

Люблю листопадову загонную полювання на кабана або лося. Снігу в лісі ще практично немає, весь бруд скувало легким морозцем, а повітря чисте і прозоре. І на душі у тебе така ж чистота. Благодать, одним словом. Буває, весь день пробігаєш по лісі, упашешься як чёртушка, але ввечері прийдеш додому, навернешь гарячих сірих щец з печі, та під чарочку, витягнеш втомлені ноги на дивані і - ось воно щастя! Хіба у видобутку справа?
Ну да чого я вам пояснюю. Тих, хто полювання тільки по телевізору бачив, а мисливський привал по картині Перова представляє, в основному, цікавить чи багато на полюванні п`ють і які байки травлять. Так ось, доповім я вам, що справжні мисливці дозволяють собі випити пару чарок тільки «на звірі» після вдалого полювання, коли він вже ошкуран і обробити, а попереду ще тягомотное справу за виносці видобутку з лісу до прилеглої доступною для транспорту місцевості. Саме в цей момент, у палаючого вогнища, під міцний «купецький» чай з казанка і відбуваються ті неспішні розмови, які прийнято називати мисливськими байками. Для початку обов`язково згадаються випадки з минулих полювань своїх і чужих, далі розмова може плавно перейти на риболовлю, політику, президента, службу в армії - в загальному, немає меж і обмежень, а вже історій з життєвого досвіду набереться - НЕ переслухаєш. Особливо люблю, коли небагатослівні місцеві Білозерські мужики під впливом вдалого полювання, гарної компанії і 100 грамів «рідній» »раптом починають розповідати про свою,« тутешніх »життя, називаючи конкретних людей і згадуючи не придумали собитія.Одін з таких оповідань я і спробую передати найближче до оригіналу - єгерю Олексію, солідному, малопитущим (що рідко для нинішнього села) мужику 54 років, знає навколишні ліси як свою хату. До нього часто приїжджають полювати не тільки місцеві, Білозерські мужики, а й череповецька, Вологодський, а то і Московські мисливці. Компанія збирається серйозна і право на полювання в ній треба заслужити. Багато порушники негласних мисливських і людських правил і звичаїв майнули в цій компанії, але не затрималися - зробити від воріт поворот тут вміють. Зате для тих, хто став «своїм», Леха розстаралася у всю і полювання влаштує як треба, благо мужик він не ледачий і в ліс готовий йти на перший поклик і в будь-яку погоду.
Ось і цього разу, зібралася знайома компанія і в момент чаювання, майбутнього виносу видобутку з лісу мова зайшла про техніку, оскільки завдяки наявному у одного з мисливців роботязі-УАЗу, пробратися по ледве помітною лісовою дорогою ледь не до самого костровіще, тягти видобуток виявилося не так вже й далеко. Попутно пом`янули розплодилися іномарки і зійшлися на тому, що є де джипи і покруче ніж наш трудяга, однак при їх вартості ганяти по лісах та бочаге, продиратися крізь кущі і дерева може тільки той, хто з грошима. Оскільки в компанії таких не виявилося навіть серед двох присутніх москвичів, було одноголосно вирішено, що краще старого заслуженого УАЗа в лісі машини немає. Ось тут-то, в утвореній паузі після закінченої, здавалося б теми Леха і прорік глибокодумно: «Найшкідливіша іномарка, це« Запорожець »… . Всі дружно втупилися на нього в очікуванні обґрунтування такої сентенції. Відсьорбнувши чайку, Олексій неквапливо продовжив:
- Мій сусід, Серьога Кошкін купив позаторік мерина…
- Чи не фіга-се, у вашій селі поживають - перервавши Леху, здивувалися москвичі;
- А що?
- Ну, неквола тачка для села то!
- А-а, та не, що не машину, мерина. У сенсі - коня, але без цих, загалом, не жеребець вже. Дуже потрібна річ в господарстві. Зорати там, пробороніть, картоплю роз`їхалися або привезти чого по дрібниці - все село користується, так що Серьога з мерином завжди при справі і цілком заробляють собі на прокорм, та ще й на випивку залишається. Соляру-то нині он яка дорога, за кожною фігньою трактор не поженеш. Та й мерин таким розумним і відданим виявився, як собака. Чужих до себе не підпускає, а в Серьозі дуже любить. Бувало Серьога не розрахував своїх сил по боротьбі з алкоголем і так «упашется» зі своїм мерином на дачників, що ні «Ну», ні тим більше «Тпру» сказати не може - так мерин сам його дбайливо до будинку везе, тільки що у віз НЕ підсаджує, а то б йому взагалі ціни не було. Ну, а якщо сил немає і допомогти нікому, то буде чекати, як собака, поки господар не прочухається.
Так ось, а братан його купив в запрошлую весну «Запорожця», знаєте, такого - з вухами. Важливий став, не доведи Господь! Серьога ображався - поїде, мовляв в Білозерськ зі своєю товстозадим, повз проїжджає, так хоч би раз зупинився - не треба-ль тобі братан чого в магазині взяти, али сам може з нами з`їздити? Ну, боже, як то кажуть, з очима - зібрався він якось в Білозерськ у справах, а завестися не може, посадив акумулятор вусмерть. Що робити? Машин поблизу немає, трактора поїхали - хошь плач, хошь пісні співай. Ну і ломанувся до Серьозі. Так мовляв і так, смикання мене мерином своїм. Серьога людське око покочевряжілся, мовляв, не з розуму чи ти братан зістрибнув, де це бачено, щоб однієї кінської силою сорок коней тягати, спорту мені коня, дак я ж його не полагоджу, він же не залізний, шкода животину і так далі. Ну, нарешті, порозумілися. Пішов Серьога за мерином, а братану велів поки постромки приготувати, та прив`язати там їх куди треба. Призводить мерина, дивиться - постромки прив`язані, а в машині братан зі своєю бабою сидить. Серьогу заїло - ну ладно водія, так адже ще й бабу Євонов треба тягати, а в ній пудів шість, не менше. Знову давай сперечатися, однак та вилазити категорично відмовилася, тому як шльопати пішки по бруду за околицю вона, бачте, категорично не згодна, а мерин мовляв здоровий - он які купи гною дачникам розвозив, вже всяко важче її. Не знаю, чи то порівняння з гноєм Серьогу переконало, то чи просто набридло з бабою сперечатися, в загальному, прив`язав він постромки до хомута, заліз на свого мерина, тільки попросив братана швидкість включати під гірку, як за село виїдуть. На тому і порішили. Рушили з місця, каже Серьога, на подив легко - неважкі машинка виявилася для мерина, він навіть намагався під Серьогою підтюпцем побігти. Таким собі гоголем вони на очах у всього села і проїхали до околиці. Ну а там, подразогнать з гірки, Серьога махнув братану рукою - мовляв, давай, врубай свою воза. Ну, той і врубав… Мамо рідна, че далі було! Мерина то спочатку поосаділо, довелося йому навіть упертися посильніше. Раптом ззаду як заурчіт, потім ка-а-к бабахне, мерин стрибнув з місця в кар`єр, а ззаду не відстаючи рев, стрілянина - видно бензину-то при заведенні пересосалі аж повні циліндри! Мерін не будь дурень, зрозумів, що по дорозі йому від цієї біди не піти і стрибнув убік, на ріллю. Серьога при такому маневрі кувирнулся в канаву, тільки і зауважив, як над головою «Запорожець» промайнув. Виліз з канави, а там така сцена, що Голлівуду і не снилася - по полю, хропучи від жаху, мчить його мерин, а за ним підстрибуючи на купині і Хряста днищем об землю летить «Запорожець». Серьога божиться, що, якби ту швидкість засікти тоді, то його мерин з гарантією потрапив би в усі книги рекордів, які є! Слава богу, постромки такої скачки не винесли, обірвалися і звільнений мерин галопом зник в ліс, а «Запорожець» залишився посеред ріллі, втративши одне переднє колесо, а друге закопиливши навроде ласти. Братан навколо машини бігає і матюкається, а баба сидить в машині вся біла як смерть. Чого? Не знаю, пахло чи ні - Серьога не говорив. Ну, природно, братан давай Серьозі претензії виставляти, мовляв твій мерин мені всю машину угваздал, тепер одного ремонту скільки, на що Серьога йому резонно заперечив, що невідомо ще, хто кому тепер повинен. По-перше: де тепер смертельно наляканого мерина шукати, та й дасться він в руки, а по-друге він тепер може на все життя зіпсований - машин боятися буде, дак як на ньому їздити-то? Вобщем, посварилися вщент і розійшлися. Поки Серьога мерина шукав, той дав лісом кругаля і сам ближче до вечора додому прийшов. Ну та це ще не все…
Перший час Серьога сильно побоювався зустрічних машин і як тільки почує яку на дорозі - миттю зіскакує з воза, вистачає мерина за вуздечку і закриває йому очі, а вже на велику дорогу взагалі зарікся їздити - там такі Страшили КАМАЗи літають, що і людині щось не по собі. Однак, мерин поводився цілком нормально і реагував здивовано більше не на машини, а на незрозуміле Серьогін поведінку. Так би все й забулося, літо вже майже пройшло, якби не одна обставина. Їде якось Серьога по дорозі в возі, посвистує, раптом ні з того ні з сього мерин дико захропів і як сіганет з дороги разом з возом через канаву. Серьога, ясна річ, знову в канаві опинився, а коли піднявся, побачив тільки, як його мерин на всіх парах разом з возом в ліс тікати. Че таке, чому? І раптом почув характерний скрекіт, а з-за повороту показався «ушатий» Запор. Мати моя, жінка - так ось він на кого відреагував! Хвилин через п`ять після того, як цей вражий агрегат зник за поворотом, мерин тихо і спокійно вийшов з лісу і покірно подався до Серьозі, тягнучи по землі голоблі, що відірвалися від застрягла в лісі воза ...
Ось че тепер Серьозі робити? Він тепер як на мерина сідає, так про «Запорожцях» думає. Братан-то, ясна річ, свого «вухатого» відразу після тих подій продав, тому що бабу свою посадити в нього більше не міг ні обіцянками ні матюки. Алергія у неї стала чи ця, фобія якась. Купили Москвіченка старого, на ньому і їздять. Так, і акумулятор новий відразу придбали, і зарядний пристрій. Поблизу теж ні у кого «Запорожців» немає, начебто живи Серьога та радій, а де гарантії? З Білозерська буває на них по гриби-ягоди приїжджають або з інших якихось місць. Всяко буває. Якби знати, коли з воза навернешься, так заходи б прийняв, а так і до інвалідності недалеко. Серьога намагався меринові вуха якось затикати, очі зав`язував, щоб раніше за нього вражину помітити, але мерин їх видно якимось іншим органом чує і звалює з дороги без жодного попередження і з такою спритністю, що бігові іподромні жеребці позаздрили б.
Ось так і мучаться удвох від цієї шкідливої іномарки. Одна надія, що скоро вони закінчаться всі, адже не випускають їх давно.

Андрій Лазарев