Сільськогосподарське використання каштанових грунтів

В зоні сухих степів яскраво виражений дефіцит вологи, в зв`язку з чим тут сформувався складний комплекс звичайних, солонцюватих і солонмакуватими в різному ступені каштанових грунтів, солонців, засолених лучно-каштанових грунтів і солончаків. Недостатнє природне зволоження, посухи і суховії, дефляція, солонцюватих і засоленість, особливо в підзоні світло-каштанових грунтів, сильно ускладнюють хліборобське освоєння цих грунтів.

Кращими АГРОВИРОБНИЧА властивостями характеризуються несолонцюваті темно-каштанові і каштанові, лучно-каштанові суглинні грунту. Вони мають досить високою родючістю, містять достатню кількість елементів живлення для рослин. У вологі роки на цих грунтах отримують високі врожаї кращих сортів твердої пшениці, кукурудзи, проса, соняшнику, різних баштанних культур. У роки з недостатнім зволоженням посіви гинуть від посухи.

При раціональному землеустрій, здійсненні необхідних меліорацій, особливо штучного зрошення, високому рівні агротехніки можна отримувати стійкі врожаї. Основна причина неурожаев.- недолік вологи, тому необхідно накопичувати і зберігати вологу в грунтах. Якщо і цього недостатньо, застосовують штучне зрошення. Світло-каштанові грунти використовують переважно під пасовища.

При зрошенні земель особливу увагу приділяють встановленню правильних норм поливу (дощуванням), щоб уникнути вторинного засолення грунтів. При зрошенні на каштанових грунтах високий ефект дає застосування азотних, фосфорних і калійних добрив.

У накопиченні вологи і охорони ґрунтів від деградації важливу роль відіграють лісові насадження. На лужних каштанових грунтах застосовують фізіологічно кислі добрива. На солонцях і солонцюватих грунтах проводять гіпсування. Однак солонці і сильносолонцюваті каштанові грунти з високою кількістю солонців краще використовувати під пасовища, створювати на них стійкий травостій з посухостійких і солевинослівих культур (буркун, люцерна, житняк та ін.).