Далекосхідний лелека (ciconia boyciana)

Далекосхідний лелека, дуже схожий на всім відомого білого лелеки, але темноклювий і значно більший, гніздиться в нашій країні в Приамур`ї і в районі оз. Ханка. За межами Радянського Союзу його ареал охоплює північно-східні райони Китаю, Корейський півострів і Японію. Основні місцеперебування далекосхідного лелеки - великі, сильно заболочені рівнини, обов`язково перемежовуються з ділянками лісу у вигляді смуг або островів. Гнізда він влаштовує на деревах, а годується на відкритих зволожених ділянках. На території Радянського Союзу він на відміну від білого лелеки уникає сусідства з людиною, а в Кореї і Японії гніздиться (вірніше, гніздився) в безпосередній близькості від селищ.

Доля далекосхідного лелеки частково нагадує долю червононога ібіса, хоча поки і не пофарбована в такі похмурі фарби. Будучи пов`язаний з районами, інтенсивно освоюваними під сільське господарство, він в першу чергу страждає від меліорації рівнин, їх подальшої оранки або використання під випас, що позбавляє птахів кормової бази, а також від зловживання пестицидами. Крім цього серйозний вплив на чисельність далекосхідного лелеки надає вирубання старих дерев, на яких птахи будують гнізда, а також пряме браконьєрство і фактор занепокоєння. До останнього лелеки дуже чутливі: при появі людини в околицях гнізда вони надовго залишають кладку без охорони, чим користуються пернаті хижаки, в першу чергу численні в цих місцях ворони. Чи не рідкісна загибель гнізд і від природних причин, зокрема від ураганних вітрів, що при загальному скороченні числа придатних для гніздування дерев створює додатковий дефіцит життєво важливих умов існування.

Чисельність далекосхідного лелеки постійно і неухильно скорочується. В Японії, де на початку століття він був звичайним птахом, до 1962 р залишалося не більше 10 гніздових пар, а до 1970 року він зник повністю. Остання зустріч далекосхідного лелеки датується 1971 р Причина зникнення лелек в Японії встановлена досить точно: отруєння пестицидами.

Далекосхідний лелека (Ciconia boyciana)

У Південній Кореї, в районі села Умсонг, знаходиться останнім і єдине житлове гніздо далекосхідного лелеки, яке відоме на протязі вже 26 років. Пара лелек щорічно виводила по 3-4 пташеня в цьому гнізді аж до 1971 року, коли самець загинув від пострілу браконьєра. З тих пір самка регулярно відкладає 4-5 незапліднених яєць. Птах добре відома жителям села, вона абсолютно не боїться людей, годується в безпосередній близькості від будинків і становить предмет гордості мешканців Умсонга.

На території Радянського Союзу (в Амурській області, Хабаровському і Приморському краях) чисельність далекосхідного лелеки, за останніми даними, визначається в 450-500 гніздових пар. Крім цього існує резерв статевонезрілих птахів. Мабуть, в Радянському Союзі сконцентрована зараз основна частина світової популяції. Даних про чисельність далекосхідного лелеки в Китаї і КНДР немає.

Програма збереження далекосхідних лелек в нашій країні досить однозначна - це збереження місць проживання. При сучасній чисельності лелек, ймовірно ще не досягла критичного рівня, найбільш дієвим заходом буде впорядкування роботи і охоронного режиму в Хінганского заповіднику і його Архаринском філії, а також створення ряду республіканських заказників в долині Амура і його основних приток. Цей захід тим більше нагальна, що подібні заходи будуть носити комплексний характер: дієва охорона тих же самих територій необхідна для збереження японського і даурского журавлів. Безсумнівно, що охорону територій слід поєднувати з широкою пропагандистською роз`яснювальною роботою серед місцевого населення.

Складніше йде справа з відновленням зниклих популяцій далекосхідного лелеки на території Японії і Південної Кореї. В Японії планується створення спеціального розплідника по .разведенію з подальшим випуском птахів на волю. Однак основні труднощі крім відсутності племінного матеріалу полягають в збереженні і зараз високої концентрації ртутних сполук в грунті районів інтенсивного рисосіяння. Якщо не усунути цей фактор (а усунути його нелегко), всі зусилля по відновленню вільної популяції далекосхідних лелек будуть витрачені даремно.

Література: Андрій Григорович Банніков, Володимир Євгенович Флінт. Ми повинні їх врятувати. тисяча дев`ятсот вісімдесят дві