Туляремія

Небезпечне інфекційне захворювання багатьох тварин, птахів і людини. Особливо часто хворіють гризуни: миші, щури, ховрахи. До туляремії сприйнятливі також кролики, свині, качки, гуси, вівці, кози, велику рогату худобу, коні.

Основними рознощиками хвороби є гризуни. Джерелами інфекції можуть бути хворі зайці, дикі кролики, ондатри, бобри, єнотовидні собаки, куріпки, яструби і ін. Передають збудників хвороби від одних тварин іншим кліщі, блохи, комарі, мухи. Серед кроликів небезпечними розповсюджувачами інфекції є кролячі воші. Хвороба від тварин передається і людям.

Симптоми. Діагностувати туляремію може тільки ветеринарний лікар. У домашніх кроликів хвороба, як правило, проявляється дуже нечітко і нагадує стафілококів. Часом взагалі ніяких ознак недуги не видно (прихована форма). Болісний (патологічний) процес характеризується ураженням лімфатичних вузлів (залоз). У центрі їх утворюються гнійники, які нерідко прориваються. У більшості випадків хворі тварини гинуть. Перенесли ж туляремію набувають до неї імунітет.

При розтині полеглих кроликів звертає на себе увагу сильне збільшення шийних, пахвових і тазових залоз (лімфатичних вузлів). Тканини навколо них набряклі. Самі лімфатичні вузли заповнені кров`ю. У легенях, печінці, селезінці і очеревині знаходять дрібні множинні гнійники. Для точного визначення хвороби необхідно провести бактеріологічне дослідження при першому ж підозрі на захворювання.

Профілактика та заходи боротьби. Найбільш ефективним заходом боротьби з туляремією є суворе дотримання ветеринарно-санітарних правил. Треба регулярно знищувати на фермі гризунів і комах. Ретельно дотримуватися особистої гігієни (дезінфікувати руки, працювати в халатах, розкривати тварин тільки в рукавичках і т. Д.).

У неблагополучних по туляремії господарствах накладають карантин на 20 днів.

Всіх підозрюваних в зараженні кроликів ізолюють. Хворих забивають, і трупи знищують разом зі шкурою. У місцях, неблагополучних по туляремії, забороняється брати воду і косити траву.