Тирлич жовтий (gentiana lutea)
Про корисні властивості багатьох рослин людина дізнався дуже давно і широко застосовував ці рослини в медицині. До таких здавна відомим лікарським травам належить тирлич жовтий. Її латинська назва - гентіана - походить від імені давньогрецького царя Гентіуса, який лікував хворих рослинами з роду гентіана. тирлич жовтий здавна застосовувалася в медицині, ветеринарії. За гіркий смак настоянок, приготованих з неї, вона, мабуть, отримала російська назва тирлич.
Тирлич жовтий крім лікарських властивостей володіє ще і фарбувальними, а також застосовується в якості медоноси. Однак її цілющі властивості, відомі з давніх часів, зіграли з нею злий жарт. В результаті її широкого збору запаси тирличу як у нас, так і за кордоном повністю вичерпані. Після 1971 р її заготівлі в нашій країні повністю припинені. Ця заборона привів до деякого збільшення природних запасів тирлич жовтий, але про промислових заготовках поки питання ставити дуже рано.
Тирлич жовтий росте у нас в українських Карпатах, поза СРСР - Південної і Центральної Європи і Малої Азії. Зустрічається вона переважно високо в горах - в пределахсубальпійскогопояса.
В українських Карпатах тирлич можна зустріти від верхньої межі лісу (900 1300 м н. У. Моря) до вершин близько 2000 м, частіше в інтервалі від 1650 до 1920 м, на схилах різних експозицій (частіше південних) і крутизни (від 0 до 40 °), на вапняних добре зволожених, але не заболочених грунтах. Тирлич жовтий приурочена зазвичай до гірських луках, кам`янистих розсипах з чорницею і дереново злаками, зустріти її можна і серед негустих заростей ялівцю сибірського, вільхи зеленої та сосни гірської. Росте вона поодинці або невеликими групами і лише в небагатьох місцях утворює суцільний покрив.
У природних умовах тепер її не так легко зустріти. Вперше нам довелося її побачити на біостанції Львівського університету, розташованої на горі Шешул, на висоті близько 1000 м над рівнем моря. Щоб дістатися до біостанції, нам довелося їхати зі Львова залізницею до станції Кваси. Поїзд прийшов уже досить пізно, щось близько 10 години вечора. До біостанції було години 3-4 ходу. Коли ми вийшли з поїзда, який очолював нашу невелику експедицію завідувач гербарієм Львівського університету Михайло Миколайович Загульскій показав нам біостанцію - маленький білий будиночок трохи вище межі лісу, на гірському лузі, який на Карпатах називається полониною.

Тирлич жовтий (Gentiana lutea)
До біостанції ми добралися, коли остаточно стемніло. Нас там чекали. Статут за день, ми швидко вляглися спати. Вранці я прокинулася рано і вийшла з дому. Яскраво світило сонце, співали птахи. Навколо будинку - розкішний луг, трохи нижче виднівся ліс, а зовсім внизу - маленькі різнокольорові будиночки - село Кваси. Невелика кам`яні сходи вела до групи дерев. Я спустилася і виявила маленький ботанічний сад - ту саму колекцію, про яку по дорозі говорив Михайло Миколайович.
Чого тут тільки не було - і орхідні, і складноцвіті, і злаки, і лілійні! З багатьма рослинами я була вже знайома по попереднім екскурсіям, але раптом помітила щось нове - кілька куртин з тісно стоять, міцних і високих (до 1,5 м) рослин з великими супротивними листками ложковідной форми. Їх жовті квітки (з легким зеленуватим відтінком) були скупчені по кілька в пазухах листків. Квітки досить великі, з колосовидним зрослопелюстковий віночком, довжина пелюсток близько 2,5 см. Я прочитала етикетку: тирлич жовтий, сем. Тирличеві. Гіркі настоянки цієї рослини викликають апетит і надають силу людині.
Пізніше мені доводилося бачити тирлич жовтий і в природних умовах - на барвистих гірських луках. Пройти повз неї, не помітивши, просто неможливо - високі стебла і жовті квіти обов`язково привернуть до себе увагу.
Підземна частина тирлич також потужна - велике многоглавое кореневище, однак воно рідко служить для вегетативного розмноження. В основному тирлич розмножується насінням. Живе тирлич досить довго до 30-40 років, зацвітає пізно на 20-25-му році життя. У природних умовах цвіте не щороку, що ускладнює насіннєве відновлення. Сходи розвиваються тільки на оголених, вільних від інших рослин, особливо плотнодерновінних, ділянках.
Культивується в штучних умовах досить легко, зацвітає вже на 3-4-й рік і цвіте щорічно. Це дає підстави сподіватися на можливість створення промислової культури тирлич жовтий для отримання лікарської сировини. Однак в промислових масштабах поки її не культивують. В основному її вирощують в ботанічних садах.
Література: Вахромєєва М. Г., Павлов В. Н. Рослини Червоної книги СРСР: Бережи природу! М .: Педагогіка, 1990.