Бойга індійська (boiga trigonatum)

Міжщелепний щиток у індійської бойга майже не виходить на верхню поверхню голови. Передлобних щитки стикаються з надочноямковими. Висота скулового щитка значно більше його довжини. Один високий, але короткий предглазничних. Діаметр очі приблизно дорівнює відстані від його переднього краю до переднього краю ніздрі.

Заочноямкових щитків 2, дуже рідко 3 іноді нижній з них зливається з верхнегубним. Верхнегубних - 8, рідко 9, з них, як правило, 3-й, 4-й і 5-й стосуються очі, а 6-й і 7-й верхнегубние найбільші. Луска гладка, розташована більш-менш звивистими поперечними рядами. Луски трьох-чотирьох поздовжніх рядів, найближчих до черевних щитків, значно ширше спинно-бічних, а 1-го поздовжнього ряду, розташованого вздовж хребта, ширше сусідніх спинно-бічних і відрізняються від них за формою. Задні нижньощелепні рівні або трохи довші за передні і відокремлені один від одного лусками. Черевні щитки не утворюють з боків черева ребра.

Зверху індійська бойга світло-жовтувато-бурого, буро-сірого або жовтувато-оливкового кольору. Уздовж спини короткі і вузькі, білі або майже білі, поперечні, часто косі смужки, облямовані чорно-коричневими і чорно-сірими краями луски. Голова зверху чорна або на її верхній поверхні 2 великих подовжених темних плями, що доходять своїми передніми загостреними кінцями до середини лобного щитка і зазвичай окреслених вузькою чорною облямівкою. З боків голови від ока до кута рота проходить коса вузька чорна смужка або голова збоку суцільно чорна. Черево світле, без плям.

Бойга індійська (Boiga trigonatum)

Поширена індійська бойга від Шрі Ланки та Індії до Пакистану, Афганістану, Східного Ірану і півдня Середньої Азії. В СРСР зустрічається в Південно-Західному Таджикистані, Південному Узбекистані і Південної Туркменії.

Західну частину ареалу, включаючи Середню Азію, населяє підвид Boiga trigonatum melanocephala (Annandale, 1904), що характеризується чорної з синім відливом головою, кілька більш світлої у молодих особин.

У Середній Азії бойга мешкає в піщаних і глинистих пустелях, напівпустелях, долинах річок, в ярах і кам`янистих передгір`ях з сухолюбивой трав`янистої і чагарникової рослинністю. Місцями звичайна на окультурених землях, зустрічаючись в садах, на дорогах і посівах, а також в житлових будівлях. Притулками служать нори гризунів, простору під каменями, промоїни і тріщини в грунті. У Таджикистані навесні з`являється в перших числах березня. У літню пору веде переважно нічний і сутінковий спосіб життя.

Харчується бойга ящірками і птахами. Видобуток кусає і обвиває кільцями тіла. Розмноження в Середній Азії не вивчено. В Індії відкладання 3-11 яєць довжиною до 30 мм відбувається в липні-серпні, причому в них містяться вже більш-менш розвинені ембріони довжиною близько 7 мм. Молоді довжиною 240-260 мм з`являються у вересні-жовтні.

Володіє своєрідною манерою згортатися тугою спіраллю, таким чином, що одне кільце тіла розташовується над іншим.

Література: Визначник земноводних іпресмикающіхся фауни СРСР. Учеб. посібник для студентів біол. спеціальностей пед. ін-тів. М., "Просвітництво", 1977. 415 с. з іл.- 16 л. мул.