Краснополосий полоз (coluber rhodorhachis)

Кінець морди у краснополосого полоза загострений. Міжщелепний щиток загортається на верхню поверхню морди і кутом вдається між межносовимі. Шов між останніми значно коротше шва між передлобних. Довжина лобного помітно коротше шва між тім`яними, задній край яких майже прямий. Виличної щиток 1 його довжина зазвичай трохи більше висоти. Один великий предглазничних, під яким розташований маленький, що лежить, як правило, над четвертим верхнегубним, - подглазнічний щиток. Заочноямкових - 2. З 9, в рідкісних випадках 8 верхнегубних 2 стосуються очі.

Задні нижньощелепні відокремлені один від одного 2-3 рядами чешуі- вони вже і приблизно в 1,5 рази довше передніх нижньощелепних. Луска тулуба гладенька з 2 апікальними порами. Уздовж боків черева черевні щитки утворюють добре помітне ребро.

Зверху краснополосий полоз оливково-сірого або оливково-коричневого кольору з коричневим відтінком, зазвичай в різному ступені вираженим в передній і задній половинах тіла. Уздовж спини, по крайней мере в передній її частині, проходить вузька червона або рожева смуга або ж тут розташовано ряд темних, вузьких поперечних смужок (зазвичай утворених темними краями луски), зникаючих у напрямку до хвосту- в проміжках між ними на боках тулуба розташовується поздовжній ряд дрібних плям.

Голова зверху одноколірна або зі слабко вираженими темними цятками. Перед- і Заочноямкові щитки світло-желтие- по темному цятки - в області скулового і третього-четвертого верхнегубних щітков- на скронях - неясні темні косі смуги. Черево світло-жовте, з боків черевних щитків часто в дрібних темних пятнишках- низ голови білий. У деяких частинах ареалу відомі повні або часткові меланісти.

Поширений від Нижнього Єгипту і п-ова Сомалі через Аравійський півострів, Ірак, Іран, Белуджистан на схід до Пакистану. В СРСР зустрічається в Південній Туркменії, Південному Узбекистані, Північному та Південно-Західному Таджикистані, в Західній Киргизії і на півдні Казахстану.

Краснополосий полоз (Coluber rhodorhachis)

Північну частину ареалу краснополосого полоза в Туркменії і Узбекистані займає підвид C. r. ladacensis (Anderson, 1871), що характеризується наявністю в передній половині тулуба вузьких темних витягнутих поперек плям, в проміжках між якими на боках розташовуються більш дрібні плями. У Південній Туркменії на схід до околиць Репетека поширений підвид C. r. rhodorhachis (Jan), у якого вздовж середини спини в передній частині тіла проходить вузька червона або рожева смужка, що триває нерідко дощенту хвоста. На півдні Туркменії обидва підвиду місцями зустрічаються спільно. У долині Мургаба на півдні Туркменії, де червоно-смуги полоз мешкає спільно з поперечнополосатим, між ними зустрічаються гібриди, що поєднують ознаки лускатого покриву і забарвлення обох батьківських форм.

Зустрічається краснополосий полоз в горах і передгір`ях, проникаючи місцями також в прилеглі райони піщаних і глинистих пустель. Звичайний по ярах і урвищах, окаймляющим заплави річок, в заростях чагарників на пологих схилах, в накопиченнях каменів і скель і в руїнах. В горах піднімається до висоти 2300 м, де мешкає в фісташок заростях і в зоні ялівцевого рідколісся. У жарку пору року часто прідержіваетсябліжайшіхокрестностейродніков.

В цілому для типового підвиду більш характерно проживання в пустельних ландшафтах, а для східного - в гірських. Як притулки використовує пори гризунів, тріщини і промоїни в грунті, порожнечі під каменями і в накопиченнях скель. Чисельність досягає 0,5-2 особин на 1 км маршруту.

Після зимівлі в південних районах ареалу краснополосий полоз з`являється вже в кінці лютого, в горах - в березні, початку або середині квітня. Харчується в основному різними ящірками, рідше поїдає дрібних ссавців і птахів.

Відкладання 3-9 сильно витягнутих яєць розміром 6-8х28-30 мм відбувається в середині - кінці червня або на початку липня. Молоді з`являються у вересні.

Література: Визначник земноводних іпресмикающіхся фауни СРСР. Учеб. посібник для студентів біол. спеціальностей пед. ін-тів. М., "Просвітництво", 1977. 415 с. з іл.- 16 л. мул.