Каспійський голопалий гекон (gymnodactylus [cyrtopodion] caspius)

Тулуб і голова каспійського голопалого гекона помітно плескаті. Морда випуклая- її довжина від кінчика до передньоверхнього краю орбіти помітно менше висоти голови в потиличній області. Голова зверху покрита багатокутними, а в задній частині голови округлими щитками різної величини.

Поперек чола між центрами очей 8-10 щитків. Ніздря розташована між міжщелепним, першим верхнегубним і трьома майже рівної величини дрібними носовими щитками. Верхнегубних щитків 9-12, нижньогубні - 7-9. Підборіддя щиток трикутної форми-ззаду нього 2 великих, як правило, стикаються один з одним нижньощелепних. Тулуб зверху покрито плоскою дрібної неправильно багатокутної лускою і великими тригранними горбками, які розташовані в 12-14 правильних поздовжніх рядів. Сильно опуклі конічні або ребристі горбки є на потилиці і скронях.

Горлова луска в 2-3 рази дрібніше черевної і значно менше щитків верхній поверхні голови. Луска хвоста розташована сегментами. Передня частина сегмента вкрита дрібними, гладкими лусочками, в задній же в один поперечний ряд розташовані великі сильно ребристі і шипуваті луски. Знизу хвіст покритий одним поздовжнім поруч сильно розширених щитків по 2 в кожному сегменті.

Каспійський голопалий гекон зверху бурого кольору з жовтуватим або сіруватим відтінком. На верхній поверхні морди 2 поздовжні темні смуги, що починаються на межчелюстном щитку і йдуть до надочноямковим щитків. Такого ж кольору плями, часто неясні, на боках морди і на верхній поверхні голови. На шиї і тулуб зверху 5-6 темних неправильних поперечних смуг-такого ж кольору смуги і на хвості. Низ тіла білий.

Каспійський голопалий гекон (Cyrtopodion caspius)

Поширений каспійський гекон в (східній половині Кавказу, Середньої Азії і Казахстані. Поза СРСР - в Північному і Східному Ірані і Північно-Західному Афганістані.

Мешкає гекон в горах, передгір`ях і на рівнинах, де зустрічається в печерах, ярах, на берегових обривах річкових долин і сухих русел, в тріщинах грунту, серед нагромаджень каміння, на виходах скель і в норах черепах, піщанок, ховрахів, сизоворонок і щурок. Селиться також серед руїн і в житлових глинобитних і кам`яних будівлях. У великих містах, наприклад в Баку, звичайний на горищах і дахах будинків. У Східному Кизилкуме живе головним чином на деревах в турангових гаях. На Апшеронському півострові місцями зустрічається до 12-15 особин на 10 м2 поверхні виходів скель. У долині Мургаба, в Туркменії, за денну екскурсію спостерігали до 30-40 особин.

Після зимівлі каспійський голопалий гекон з`являється в кінці лютого - в березні, а в горах - на початку квітня. Влітку активний у сутінках і вдень.

Харчується в основному комахами, поїдаючи також скорпіонів, фаланг, павуків, мокриць та зрідка - дрібних ящірок.

Відкладання двох яєць розміром 8-13 мм відбувається в середині травня - початку серпня. Яйця поміщає в різних тріщинах і пустотах, в тому числі і в норах мурах. Нерідко кілька самок відкладають яйця в одне "гніздо". У дорослих самок відбувається, мабуть, кілька кладок за сезон. Молоді з`являються з середини липня - у вересні. Довжина одноденних особин не перевищує 22-23 мм. До літа наступного року молоді виростають до 28-30 мм.

Література: Визначник земноводних іпресмикающіхся фауни СРСР. Учеб. посібник для студентів біол. спеціальностей пед. ін-тів. М., "Просвітництво", 1977. 415 с. з іл.- 16 л. мул.