Ейреніс сумирний (eirenis modestus)

У сумарного ейреніс шов між передлобних в 1,2-2,2 рази довше шва між межносовимі. Бічні лінії лобного щитка, як правило, помітно сходяться вкінці. Довжина носового щитка приблизно в 1,5 рази більше його висоти- шов між носовою і міжщелепним довше шва між межносовим і міжщелепним.

Виличної щиток середньої величини, він лежить на другому верхнегубном і іноді стосується третього, рідше і першого верхнегубних. Один, зазвичай полуразделенний, предглазничних і 2 заглазнічних- іноді Заочноямкові зливаються в 1 щиток або ж їх 3. Третій і четвертий верхнегубние стосуються очі. Нижньогубні зазвичай 8. Задні нижньощелепні добре виражені і за величиною майже не поступаються переднім- як правило, вони не стикаються один з одним і між ними розташовані 1-2 ряду лусочок.

Зверху тулуб сумарного ейреніс сірого, коричнево-сірого, буро-сірого або червонувато-бежевого кольору, темнішого по краях тулуба луски і світлого в їх середині. Хвіст зазвичай більш світлий. На голові молодих і середньої величини особин зазвичай па світло-помаранчевому тлі розташований характерний малюнок, що складають з більш-менш М-образної чорної смуги між передніми краями очей і такого ж кольору великого, звужується ззаду плями на тім`яних щитках, іноді з круглим просвітом посередині. На шиї позаду голови розташовується чорна, дугоподібна смуга (нашийник), облямована світлими, жовтуватими або рожевими лініями і має спрямований вперед конічний виступ, часто зливається з темною плямою на тімені. Позаду нашийника на шиї іноді є темна пляма.

У міру зростання тваринного нашийник і малюнок на голові світлішають, втрачають чіткість і у дорослих особин нерідко повністю зникають. Задні краю верхнегубних щитків темні. Нижня поверхня тіла без темних плям, кремового або жовтуватого кольору з сіруватим або палевим відтінком. У змій із СРСР темний малюнок на тулуб відсутній. Однак в інших місцях видового ареалу зустрічаються поодинокі особини, у яких передня половина тулуба в дрібних темних плямах, згрупованих в більш-менш правильні поздовжні ряди (var. Semimaculata Bltgr., 1876, з о. Хіос), або такі цятки розташовані уздовж всього тулуба і хвоста, на якому 2 середніх їх ряду зливаються в суцільну поздовжню смугу (екземпляр з Північно-Східної Туреччини).

Ейреніс сумирний (Eirenis modestus)

Поширений ейреніс сумирний на островах Егейського і Середземного морів (Самос, Хіос, Лесбос, метил, Кіпр та ін.), В Малій Азії, Закавказзі, Сирії, Іраку та Північно-Західному Ірані. В СРСР зустрічається в долині середньої течії Кури в Азербайджані, Північній Вірменії, Грузії і в Дагестані.

З невеликого острова Алазонісі в Егейському морі описаний підвид E. m. werneri (Wett., 1937), що характеризується відсутністю малюнка на голові у дорослих і спорідненої величини особин.

У Вірменії ейреніс зустрічається на сильно кам`янистих, з розрідженій рослинністю схилах на висоті 1500-1800 м над рівнем моря-в долині Кури - на висоті 400-1000 м в полинно-БОРОДАЧОВА степу на відкритих ділянках, в заростях чагарників і на сухих кам`янистих схилах з ксерофитной рослинністю. У Північній Вірменії па маршруті довжиною 0,5 км в другій половині травня враховували до 5-7 особин. У тому ж місяці в Грузії на маршруті довжиною 100 м знаходили 0,8-1,5 особини. Тримається головним чином під камінням і в підставі колючих чагарників. У Вірменії з`являється після зимівлі не раніше кінця квітня. З настанням сухої та спекотної погоди в липні - серпні виходить з притулків лише незадовго перед заходом сонця, майже не зустрічаючись днем. В окремі роки активні особини були виявлені в Вірменії в кінці жовтня - листопаді.

У шлунках рептилій знайдені прямокрилі, жуки, таргани, голі гусениці, мокриці, багатоніжки і скорпіони.

У яйцеводах самки довжиною 350 мм, видобутої 18 червня в Вірменії, знаходилися 3 не зовсім готові до відкладання, сильно витягнутих яйця розміром 5X16,5 мм. Відкладання яєць відбувається, видимо, на початку липня, так як у самок, здобутих в середині цього місяця, яєць уже не буває. Сеголеток довжиною 110-115 мм (без хвоста) добували на південних схилах г. Арагац у Вірменії 11 липня.

Література: Визначник земноводних іпресмикающіхся фауни СРСР. Учеб. посібник для студентів біол. спеціальностей пед. ін-тів. М., "Просвітництво", 1977. 415 с. з іл.- 16 л. мул.