Руда полівка (clethrionomys glareolus)

Забарвлення верху рудої полівки іржаво-коричнева, різних відтінків. Хвіст відносно довгий (40-60 мм), різко двоколірний, темний зверху і білуватий знизу, покритий коротким волоссям, між якими можна бачити лускату поверхню шкіри. Довжина черепа 21.7-26.0 мм. Довжина верхніх корінних зубів зазвичай менше 6 мм. Підстава альвеоли верхнього різця (видно при розтині кістки) відстоїть від переднього краю 1-го корінного зуба на відстань не менше ніж половина довжини коронки цього зуба. 3-й верхній корінний зуб з внутрішньої сторони з 2, або частіше, з 3 входять кутами.

Лісові області Європейської частини СРСР і деяких районів Західної Сибіру-на північ до середньої частини Кольського півострова, Соловецьких островів, Архангельська і низовий Печори, на південь до острівних лісів України, Воронезької, Саратовської, Куйбишевської областей, околиць Уральска- ізольоване місцезнаходження мається на південно західному Закавказзі. Східний кордон поширення недостатньо з`ясована: окремі знаходження відомі поблизу Тюмені, в околицях Тобольська, в Васюганська районі Томської області, в Легостаевском Сумського району Сумської області-на Салаїрський кряжі, Алтаї і Саянах. Поза СРСР поширена па північ до Шотландії та Скандинавії, на південь до Піренеїв, південної Італії, Югославії та Туреччини.

У плейстоцені на території СРСР руді полівки проникали далеко на південь в область відкритого ландшафту, дотримуючись, мабуть, залісених річкових долин, і залишки їх, зазвичай зараховують до С. Glareolus, разом із залишками степової фауни знайдені за межами сучасного їх ареалу на нижньому Дону і в Криму- крім того, вони відомі з району Канева на Дніпрі. Найбільш ранні знахідки відомі з Англії в верхньому пліоцене- в раннечетвертічних час тут мешкали вже форми, близькі до С. glareolus.

Руда полівка (Clethrionomys glareolus)

Руда полівка живе в різного типу лісах, від хвойних на півночі до широколистяних на півдні-лісовими острівців проникає далеко в степову зону. Восени і взимку часто селиться в копицях, Омета і спорудах. Нори з декількома виходами і 1-2 камерамі- іноді робить гніздо на поверхні грунту. Лазить по чагарниках і деревах. Харчується насінням дерев, трав`янистими рослинами, корою, бруньками, лишайниками і, частково, також тваринною їжею (комахи, черви). Розмноження 3-4 рази на рік, в кожному посліді 2-8 дитинчат. Шкодить в лісах, розплідниках, садах і полезахисних лісонасадженнях. Місцями приносить деяку шкоду в зимовий час в коморах, складах овочів і в житлових будівлях.

Підвиди полівки: 1) Clethrionomys glareolus glareolus Schreber, (1780) - забарвлення щодо яскрава зі значною домішкою червонувато-рудих тонів на спіне- від Білорусії і Смоленської області до Татарської АРСР.

2) С. g. suecicus Miller (1909) - забарвлення більш темна, ніж у попередньої форми, розміри декілька більше, ніж у інших подвідов- від Прибалтики по північних областях СРСР (Мурманська, Архангельська, Ленінградська, Вологодська) до Уральського хребта і рівнинній частині Західного Сибіру включно.

3) С. g. islericus Miller (1909) - забарвлення верху іржаво-жовта, світліша, ніж у попередніх форм-Молдова, Україна, Курська, Воронезька, Саратовська, Куйбишевська області, Південний Урал і ін.

4) С. g. devius Stroganov (1948) - забарвлення річного хутра спини димчасто-сіра з палево-іржавим оттенком- знайдена в низов`ях р. Печори.

5) С. g. saianicus Thomas (1911) - забарвлення верху щодо темна, подібна до С. g. suecicus Mill.- розміри дещо менше, ніж у останнього подвіда- Саяни, Алтай, Салаирский кряж.

6) С. g. ponticus Thomas (1906) - забарвлення рудої полівки верху інтенсивна, сіро-бура, з коричнево-іржавим оттенком- знайдена в Гурійський-Аджарської хребті на південь від м Кутаїсі ГрузССР- раніше була відома з кількох пунктів Туреччини (Трапезунд і ін.).

Джерело: Гризуни фауни СРСР. Москва, 1952