Комплексне навчання кішки і прийняття рішень

Як саме кішки приймають рішення, роблячи, наприклад, вибір між різними видами видобутку? І як вони визначають за ким їм вигідніше полювати?

Напевно багатьом доводилося бачити кішок, які завмерши в нерішучості, нервово сіпається хвостом, ніби не знаючи, що їм робити. І незрозуміло: чи то вони просто прислухаються до того, що відбувається по сусідству, то чи дійсно зважують всі «за» і «проти»

Вчені, якими досліджувався механізм прийняття рішень у кішок, для прояснення цієї ситуації використовувався тест на вибір того чи іншого об`єкта. Наприклад, кішкам показували два різних кубика, і якщо кішка вибирала один з них, то їй давали винагороду. І якщо кішки отримували нагороду за вибір одного і того ж кубика, то їм швидко ставало ясно, який саме кубик потрібно вибирати. Якщо ж винагороду було розподілено в пропорції один до одного, то і кожен кубик вони вибирали приблизно порівну. Якщо ж за якийсь один кубик вони отримували заохочення в 90% випадків, то вони вважали за краще вибирати його весь час, розраховуючи отримати таким чином максимальна кількість винагород. Коду вчені спробували інші співвідношення (80 до 20, 70 до 30, і 60 до 40), то кількість обраних кубиків відповідала кількості отриманих винагород. Виявлений механізм виявився досить простим: основна маса кішок наполегливо домагається реакції на той стимул, вибір якого в попередній спробі забезпечив їм їжу і якщо їх очікування не виправдовувалися - вони переключалися на інший.

Котяче життя - це не одні тільки інстинкти або вибір з кількох можливих варіантів. Найчастіше кішкам потрібно прийняти рішення, коли подразник є комплексним, або коли подразників відразу кілька. Наприклад, кішка не стане «включати» реакцію «злови» на такий стимул як «пухнасте тварина», якщо цим тваринам буде корова. Подразники, з якими стикається кішка в природному середовищі існування, як правило, досить складні і відразу об`єднують в собі ряд ознак, таких як, запах, звук, рух, колір, яскравість, форма і розмір. В такому випадку, кішка повинна саме міркувати, зводячи воєдино різні характеристики потенційної здобичі. Можна додати в цю котячу головоломку ще й те, що видобуток в більшості випадків використовує різні хитрощі або маскування, щоб не стати жертвою кішки. Але в тестах кішки робили вибір між об`єктами, різниця між якими полягала тільки в одному ознаці. А як би вони відреагували, якби подразники були більш складними?

Під час проведення експериментів, метою яких було виявити, який з пари ознак для кішок важливіше, кошенятам пропонували вибирати розрізнялися за кольором і формою прямокутники. На початку їх навчили вибирати горизонтально розташований чорний прямокутник. Після цього їм було запропоновано вибір з чотирьох пар. У кожній парі об`єкти розрізнялися або за формою, або за кольором. Кошенята швидко зметикували, що винагорода можна отримати, вибравши горизонтально орієнтований кольоровий об`єкт. Таким чином, вони сприймали і той і інший ознака, не віддаючи переваги жодному з них, тоді як, наприклад, пацюки під час таких же експериментів концентрувалися або на формі об`єкта, або на його кольорі.

Склалося таке враження, що кішки звертали більшу увагу на те, замкнута або відкрита фігура. Вони швидше навчалися відрізняти Л-образну фігуру від кола, ніж коло від квадрата. Також кішками бралося до уваги співвідношення площі об`єкта і числом його сторін. Коду кішкам пропонувався на вибір ряд великих і маленьких кіл і трикутників чорного і білого кольору, кішки швидко зметикували, що найважливіше форма. При цьому, розуміння важливості форми при виборі об`єкта не залежало від того, були кола і трикутник, які використовувалися під час навчання, одного кольору та розміру або ж різних.

Імовірно, така перевага форми пов`язано з мисливськими інстинктами кішки, яка, по-перше, не має такого розвиненого колірного сприйняття як людина, по-друге, полює в сутінковий час, коли кольори не настільки помітні, а по-третє, відрізняє видобуток приблизно однакового розміру, орієнтуючись в основному на форму тіла, або навіть на її силует. Зрозуміло велику роль відіграє і нюх, але якщо говорити тільки про візуальних подразників, то відмінність між гризуном і, наприклад, отруйної змії приблизно того ж розміру, буде складатися в основному в різній формі цих тварин.

А ось з чим кішки справлялися не дуже добре, так це з визначенням парних і непарних об`єктів. Для порівняння можна сказати, що шимпанзе досить швидко зрозуміли різницю між парними і непарними об`єктами, коли їм пропонували вибрати, наприклад, між одним колом і двома трикутниками саме непарний об`єкт. Кішки теж впоралася з цим завданням, але після тривалого навчання, і тих «висот», які демонстрували шимпанзе, вони так і не досягли, за винятком лише однієї, мабуть, найбільш обдарованої кішки. Ця кішка зрозуміла, що при виборі слід віддавати перевагу не якогось об`єкту певної форми, а саме непарному. Таким чином, цією талановитою кішці вдалося узагальнити правило «непарний». Правда, з огляду на специфіку котячого мислення, можна припустити, що цей принцип розуміли і інші кішки, які просто відмовилися співпрацювати з дослідниками.