Як кішка сприймає холод і тепло

Багатьма власниками кішок не раз зазначалося, що кішки зовсім інакше реагують на тепло і холод ніж люди. Наприклад, кішки можуть спокійно розгулювати по розпеченому даху або асфальту, незважаючи на те, що люди давно обпекли б собі ноги, не кажучи вже про руки. У зв`язку з цим у багатьох виникає справедливе запитання «навіщо кішкам тепло, якщо у них така товста і надійна шуба?».

Вчені пояснюють цю котячу особливість тим, що дотикова (тактильна) чутливість кішок до гарячих предметів набагато відрізняється від людської. Людина не здатна довго контактувати з дуже гарячими предметами. На відміну від нього кішка здатна проробляти все це залишаючись зовні абсолютно спокійною. Крім того, поверхня шкіри у кішок здебільшого взагалі не чутлива до контактів з гарячими предметами. Зате ніс і верхня губа навпаки, є надзвичайно чутливими, оскільки саме ці частини тіла відповідають за вимір температурних коливань, виконуючи функцію своєрідного «кишенькового термометра».

Так само, як і інші ссавці, температуру предметів, з якими стикається кішка, вона визначає, в першу чергу, за допомогою розташованих в шкірі чутливих органів крихітного розміру: холодових і теплових рецепторів. Але, хоча перші відповідають здебільшого за сприйняття холоду, а другі - тепла, ця спеціалізація, абсолютної все ж не є. Наприклад, частина холодових рецепторів може порушуватися і контактуючи з гарячою поверхнею, в усякому разі, в обмеженому температурному діапазоні.

Кожен з теплових і холодових рецепторів весь час знаходиться в активному стані. На волокнах рецепторів при бажанні можна зареєструвати більш-менш стабільні в плані частоти, нервові імпульси. Нагрівання або охолодження шкіри супроводжується новими розрядами імпульсів і викликає зміна частоти. Одночасно з цим спостерігається ефект сумації при якому при подразненні великих ділянок шкірного покриву, пороги сприйняття знижуються, якщо порівняти їх з порогами сприйняття одиночних нервових закінчень.

Треба сказати, що холодових терморецепторів у кішки більше, ніж теплових, і в порівнянні з тепловими рецепторами, вони розташовані ближче до поверхні шкіри. Частина рецепторів покрита спеціальними капсулами, а інші є «голими» нервовими закінченнями.

Однак, крім того, що терморецептори у кішок розташовані в шкірі на поверхні тіла, вони також, маються на верхніх дихальних шляхах, підшкірних судинах і навіть в деяких відділах спинного та головного мозку. В результаті, відчуття холоду або тепла виникає у кішки в результаті того, що в центральній нервовій системі інтегруються різні імпульси, які надходять від розташованих в різних частинах тіла терморецепторов.

Велика кількість розкиданих практично по всьому тілу терморецепторов, дає кішці можливість підтримувати тепловий баланс, зіставляючи температуру навколишнього середовища з внутрішньою температурою тіла. Отримуючи інформацію про зовнішню і внутрішню температурі, кішка всіма доступними для неї засобами прагне до того, щоб звести співвідношення між ними до такого рівня, який був би для неї оптимальним. Правда варто відзначити, що її можливості в цьому плані не надто великі.

Сальних і потових залоз, розташованих на тілі кішки явно недостатньо для того, щоб вона могла позбуватися через них від надлишкового тепла. Тому виділення поту за допомогою цього обмеженої кількості сальних і потових залоз, хоча і здатне дещо охолодити кішку, але не набагато. І якщо такого охолодження для кішки стає недостатньо, і вона відчуває температурний дискомфорт, вона переходить до «стратегічного охолодженню» і просто починає шукати для себе більш-менш прохолодне місце, в якому ймовірність перегріву буде знижена і швидкість обміну речовин теж знизиться. І якщо ті чи інші обставини змушують кішку перебувати в не дуже сприятливому місці, це призводить до перегріву, що можна помітити по-швидкому і короткому диханню, і широко відкритим очам тварини. Якщо ж кішка не обмежена в своїх переміщеннях в просторі, то в жарку погоду вона буде постійно змінювати місця свого відпочинку з одного на інше.

З тією ж самою метою, кішкою використовуються всілякі пози, які дозволяють їй, як посилити охолодження тіла, так і стимулювати накопичення тепла. Наприклад, в спеку можна часто побачити кішок, які лежать прямо на сонці. При цьому вони витягуються і виставляють свій живіт. Аналогічним чином вони ведуть себе, опинившись поруч з каміном або з теплою батареєю взимку. Але як тільки температура каміна знизиться, як тварина відразу ж згорнеться клубком. І чим навколо буде холодніше - тим більш щільним буде клубок. Нормальною температурою тіла для кішок є 38,2 градуса. Виняток становлять тільки безшерсті породи кішок, температура тіла яких вище зазначеної на два-три градуси. Якщо ж температура тіла підніметься до 43,4 градусів або опуститься до 18, кішку чекає смерть. Тому вона і підтримує оптимальну температуру тіла усіма засобами, які для неї тільки доступні. Те, що таких коштів у неї, в общем-то, трохи - це вже інше питання.

Природа щедро нагородила кішку розвиненим нюхом, слухом і зором, але високорозвиненим термоощущеніем забезпечити відмовилася. Швидше за все, в цьому є свій еволюційний сенс і кішці це просто не дуже вже й потрібно. Адже від різних неприємностей її дуже добре страхує тепла шуба. А відрізняти гаряче від дуже гарячого, кішці зовсім не обов`язково.