Стрункий удав (eryx elegans)

Лоб і верхня поверхня морди у стрункого удавчика злегка випуклі. Очі звернені в сторони. Між очима в поперечному ряду 6-7 багатокутних неправильної форми щиточками. Найменша ширина межглазничного простору помітно більше відстані від заднього краю ока до кута рота.

Другий і третій верхнегубние щитки приблизно рівної величини. Навколо очі 7-10 більш-менш рівних по величині щиточками. Луска тіла і хвоста гладка, без реберець.

Верхня сторона світло-бура або сірувато-оливкова. Уздовж всієї спини, починаючись з потилиці, розташовані помітно витягнуті поперек неправильної форми нерізкі бурі плями, зазвичай більш чітко окреслені в передній чверті тіла, де вони зливаються іноді в короткі поздовжні смужки. На боках кілька поздовжніх рядів слабо витягнутих в довжину темних цяток, поступово зникають на хвості. Черево сіре з негусто розташованими, іноді розмитими темними плямами. Від краю очі до кута рота проходить нерезкая темна смужка.

Стрункий удав (Eryx elegans)

Поширений стрункий удав в Південній Туркменії (Копетдаг), Північно-Східному Ірані і прилеглих районах Афганістану. В межах СРСР достовірно відомий лише по деяким екземплярам з Південної Туркменії: з гори Нахдуіп, гори Душак і з ущелини Пордере в Центральному Копетдаге і Айдер на р. Сумбар.

Біологія не вивчена. Стрункий удавчик тримається в передгір`ях і в горах, де відомий до висоти 1800 м над рівнем моря.

Література: Визначник земноводних іпресмикающіхся фауни СРСР. Учеб. посібник для студентів біол. спеціальностей пед. ін-тів. М., "Просвітництво", 1977. 415 с. з іл.- 16 л. мул.