Сирдар`їнський лжелопатонос (pseudoscaphirhynchus fedtschenkoi)

Сирдар`їнський лжелопатонос дуже схожий на двох своїх близьких родичів, недарма це види одного роду. При наукової класифікації все безліч організмів розподіляється за певною системою груп, так званих таксонів. Все таксони підпорядковані в ієрархічному порядку: таксони нижчого рівня входять до складу таксона вищого рівня.

Розподіляючи організми за такими рівнями-таксонам, вчені враховують риси подібності та відмінності між ними і будують систему живих організмів, відображаючи історично сформовані зв`язки між організмами. Основна структурна одиниця в системі живих організмів - вид. Близькі за своїм походженням види об`єднуються в роди, роди - в сімейства, сімейства - в загони і т. Д. Існує в деяких групах і більш докладний поділ, в першу чергу у рослин.

Все лжелопатоноса, як види одного роду, характеризуються загальними родовими ознаками, за якими їх можна відрізнити від інших близьких пологів сімейства. Від вже відомих нам осетрів, білуги і Калуги вони відрізняються подовженим, сильно розширеним рилом і відсутністю бризгальца, а від американських лопатонос - більш коротким хвостовим стеблом, не вкритих суцільно щитками.

Ще в 1877 р російський іхтіолог К. Ф. Кесслер говорив про лжелопатоноса як про один з яскравих прикладів впливу навколишнього середовища на особливості будови риб. Постійна життя у дна привела до значного зменшення у нього такого важливого органу, як плавальний міхур. Плавальний міхур, основна функція якого - забезпечення плавучості в певному шарі води, є і добре раз віт у більшості риб. Придонних жителям плавальний міхур не потрібний. Не потрібні лжелопатоноса і великі очі. Живучи в постійно каламутних водах Амудар`ї і відшукуючи їжу серед донного мулу, вони орієнтуються на видобуток головним чином за допомогою органів дотику - вусиків, розташованих біля рота. Тому очі у лжелопатоноса маленькі, навіть менше ніздрів. І бризгальце, якщо все життя риєш в мулі, ні до чого - тільки мулом заб`ється. А ось рило-лопата дуже навіть стане в нагоді: можна і мул копнути, і камінчик з дна підняти або відсунути.

Про життя Сирдар`їнський лжелопатоноса відомо небагато. Раніше цей вид зустрічався в рівнинному течії Сирдар`ї від селища Баликчи (вище впадіння Нарина) до гирла. Після створення на річці водосховищ попадався лжелопатонос і там.

Як і інші лжелопатонос Сирдар`їнський - річкова риба. Мешкає він на ділянках річки з швидкою течією і піщаним ґрунтом. Вперше дозріває у віці 6 років і нереститься навесні, в другій половині квітня, одночасно зі своїм осетровим родичем - шипом. Протягом багатьох століть, з року в рік викидає ці два види свою ікру "на гальках" у Беговатскіх порогів (вище Чиназ). І, мабуть, один одному ніяк не заважали. Та й хіба помітиш маленьких лжелопатоноса серед численного стада величезних нерестяться шипів? Дорослі лжелопатоноса за розмірами зовсім як молоді шиплять. Звичайно, такі риби вже дорослі немовлята, але навіть однорічні шипа досягають в довжину 15 см. І яке діло до всієї цієї дрібноти півтораметровим шипам-виробникам!

Сирдар`їнський лжелопатонос (Pseudoscaphirhynchus fedtschenkoi)

А серед залишеного шипами потомства і зовсім не помітно лжелопатоносово плем`я: плодючість самок шипа приблизно в 250 разів вище. серед такого "ікряние дощу" вимітайте самкою лжелопатоноса ікринки просто крапля в морі. Так непомітно і жив лжелопатонос в Сирдар`ї. Харчувався, як і його невеликий амударьінскій побратим, донними безхребетними. Для полюють за шипом рибалок ніякої цінності не уявляв, та й вченим на очі попадався не часто: молодь цього виду так ніхто і не бачив. Але часи змінюються.

В результаті іригаційного гидростроительства водний режим Сирдар`ї сильно змінився. В даний час притоки її по виході в долину повністю розбираються на зрошення полів і деякі з них доносять свої води до Сирдар`ї тільки ранньою весною. Та й сама Сирдар`я в літні місяці до моря вже не доходить.

Де ж жити і розмножуватися лопатонос - жителю рівнинній частині річки? Хоча Сирдар`їнський лопатоноса і знаходили колись у водосховищах, умови там для нього не підходять: немає сильних течій, вода освітлена, отстойная. Якщо раніше цей вид був рідкісний, то за останні 20 років не відомо жодного випадку його затримання. Є слабка надія, що він міг ще зберегтися в верхів`ях Сирдар`ї. Щоб це з`ясувати, необхідно ретельно обстежити райони верхньої течії річки. У разі якщо лопатонос буде виявлений, передбачається організувати тут заповідники і одночасно провести консервацію генома цього виду методом глибокого заморожування.

Що ж таке геном? Ми вже говорили про одиниці спадковості - генах. Гени - окремі ділянки великий молекули дезоксирибонуклеїнової кислоти (скорочено ДНК), структури складні, але неймовірно крихітні. А ось що знаходяться в клітинних ядрах і несуть гени хромосоми побачити у світловий мікроскоп досить просто. Можна їх і сфотографувати.

У риб хромосоми є у всіх клітинах, а ось у більшості ссавців червоні клітини крові - еритроцити - без`ядерні і хромосом не містять. Це після запліднення ікри молочком, в яких також міститься лише гаплоїдний набір хромосом, обидва набору зливаються, і утворюється ікринка з подвійним, як і у батьків, так званим диплоїдним набором.

Сукупність генів, характерних для гаплоидного набору хромосом даного виду організмів, і називають геномом. На прикладі риб ми бачили, що гаплоїдні набори хромосом містяться лише в незаплідненою ікрі і молочках. Тому для консервації генома даного виду риб треба зібрати ікру та молочко від різних особин. Але, на жаль, надійних способів тривалої консервації ікри ще не розроблено, а ось молочко при глибокому заморожуванні можна зберігати тривалий час, і якості свого вони при цьому не втрачають. Тому, якщо вдасться зібрати матеріал по Сирдар`їнський лжелопатоноса, у наших нащадків буде можливість відновити цей вид в природі.

Поки ж Сирдар`їнський лжелопатонос внесений до Червоної книги СРСР (правда, із застереженням, що, можливо, цей вид вже зник) і Червоні книги Казахської, Узбецької і Таджицької ССР- вилов його, природно, заборонений. Але чи не занадто пізно?

література: "Риби, амфібії, рептилії". Т. О. Олександрівська, Е. Д. Васильєва, В. Ф. Орлова. видавництво "Педагогіка", 1988